A A A K K K
для людей із порушенням зору
Рубанівська громада
Херсонська область, Каховський район

Шановні Рубанівці! Багато часу спливло з 41-го. До вашої уваги фото документів, що відносяться до долі Каменєва Михайла Кириловича!!!

Дата: 18.11.2021 08:57
Кількість переглядів: 641

Шановні мешканці Рубанівки!

Я щиро вдячний вам усім, хто не залишився байдужим до долі вашого земляка Орла Якова Федоровича. Надана кримськими пошуковцями інформація на вісім наших земляків, останки яких вони знайшли під час розкопок, а імена встановили зі смертних медальйонів (Фото 1) була поширена в основному в соціальних мережах та мала добрий відгук у небайдужих людей. На жаль відгукнулися тільки рідні Якова Федоровича.

Родичі Миколи Іовича Рєзніченка з Білозерки були знайдені трохи раніше нашим колегою по пошуку Олександром Маковієм. Незважаючи на широке розповсюдження публікацій ніхто з рідних солдат більше не відгукнувся.

Звісно, коли пройшло стільки часу з кінця війни, почуття у нащадків загиблих солдат, мабуть, інші…

На тлі співчуття та розуміння багатьох людей значення пошуку, незрозумілою була позиція старости села Знаменівка Піщанської громади в Дніпропетровській області. Після пояснення з якого приводу турбуємо його, він не йшов на контакт. То поспішає, то на засіданні, то за столом… Мабуть, безвісти зниклих земляків з його громади ледве не кожен день знаходять… Це при тому, що в селі одних Добровольських, однофамільців, а можливо нащадків знайденого Стефана Добровольського, майже двадцять чоловік.

Через кілька днів після останньої спроби зв?язатися зі старостою, пошуковці під Мелітополем знаходять останки червоноармійця, який загинув восени 43-го в боях за місто. Із документів, що були з ним, вдалося вилучити маленьку записочку, останнє прохання до людини, яка знайде його, мертвого, і цю записочку. І ця записка з минулого є відповіддю тому байдужому старості зі Знаменівки, навіщо і кому треба такі пошуки.

(Фото 2) Сенс записки досить зрозумілий навіть з фрагментів рукописного тексту. Це останнє прохання солдата…

А це вже інша історія. В жовтні двадцятого року фермери під час проведення земляних робіт на полях під Маринським натрапили на німецьку траншею часів Другої Світової війни. Стільки років тут люди орали землю, сіяли зерно, вирощували урожаї…, а земля берегла свою таємницю… останки червоноармійців, загиблих в грудні 1943-го.

Їх було сімнадцять чоловік. У повному спорядженні. У взутті, - ніхто при похованні не зазіхнув, не зняв. В поясах…

А головне – документи, точніше, те що від них залишилося. Хлопці зібрали всі папери, які були. Не багато, та все ж… Два медальйони, посвідчення, довідки, пачка стандартних бланків солдатських листів…

(Фото 3) В окремому пакунку знаходилися портмоне з паперами, небезпечна бритва, прорезинена упаковка з індівідуального пакета та великий ґудзик з цивільного пальто.

(Фото 4) Несприятливі умови та земляні шкідники встигли попсувати документи в портмоне.

Та все ж…

З усіх фрагментів рукописного тексту червоноармійської книжки, та звірки отриманої інформації з архівними документами, доступними в інтернеті, було зроблено висновок, - один із знайдених загиблих солдат це ваш земляк – Камєнєв Михайло Кирилович. 1910 року народження. І хоча в іменному списку безповоротних втрат 312 – го гвардійського стрілецького полку 109-ої гв.стрілецької дивізії в графі « Адрес местопроживания» вказаний Веселівський район і є ім?я жінки – Ірина Іванівна, ми вирішили звернутися все таки до Рубанівської громади, бо в червоноармійській книжці на четвертій сторінці вказано «село Рубановка».

(Фото 5) Червоноармійська книжка. Сторінка 2.

(Фото 6) Червоноармійська книжка. Сторінка 3.

(Фото 7) Червоноармійська книжка. Сторінка 4.

Між останньою сторінкою червоноармійської книжки та обкладинкою збереглися фрагменти «Лікарського свідоцтва про смерть» когось із близьких загиблого солдата, на якому ясно видно прізвище померлого, чи померлої «Каменева», та фрагменти довідки з вечірньої робітничої школи, на якій не вдалося виявити рукописних записів.

(Фото Фрагменти лікарського свідоцтва про смерть.

(Фото 9) Фрагменти довідки з вечірньої робітничої школи.

Хлопці-фермери не залишили останки знайдених солдат на полі, всі вони поховані в братську могилу на Адамяновій висоті.

На превеликий жаль, не у всіх солдат документи виявилися в такому стані як у Михайла Кириловича. Час безжальний. На цей час вдалося точно встановити тільки два імені з цих сімнадцяти солдат. Це Камєнєв, і фактично перше ім?я, що було встановлено – Грєшніков Віктор Алєксєєвіч. Його паперова вкладка добре збереглася в капсулі смертного медальйона. (Фото10)

Обидва значаться загиблими 24 грудня 1943 року. Місце загибелі і первинного поховання одне: «західна околиця села Маринськ Миколаївської області».

Шановні земляки, хотілось би щоб ми разом згадали про тих хлопців, яким через місяць будуть роковини їх загибелі. Не всім вдається вирватися із темряви невідомості. А якби відгукнулися рідні Михайла Кириловича, та поділилися спогадами про нього чи фото, якщо залишилося, було б взагалі прекрасно.

Документи для дослідження були передані фермером із Горностаєвки Миколою Осіновим. Він готовий поділитися інформацією про свою печальну знахідку та перепоховання знайдених солдат.

Гейченко Ріфат. Музей Солдата безвісти зниклого Токмацького районного військово-історичного пошукового товариства «Вотан». Асоціація пошукових загонів Запорізької області.

Телефон: 068 455 65 40

 

Фото без опису

 



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь